«Ми працюємо з важкими хворобами. Але знаємо, що рак можна зупинити!»
Під час війни до Долини переїхало чимало біженців зі Сходу України. Серед них – і досвідчені лікарі.
Ми зустрілися з клінічним онкологом Іриною Ковальовою, яка працює в Києві, у проєкті з супроводу лікування раку «Narivni», та тимчасово надавала медичну поміч у Долинській багатопрофільній лікарні. Адже через війну вимушена була евакуюватися зі столиці до Долини. Її чоловік – досвідчений рентгенолог – приїхав налаштовувати новий комп’ютерний томограф у Долинській лікарні. Ірина теж тут робила – на волонтерських засадах.
Пані Ірина задіяна у сфері медицини з 1998 року, 13 років працювала в сімейній медицині, потім – в діагностиці онкозахворювань, має ліцензію для роботи з онкологією.
Як клінічний онколог, розуміючи весь маршрут хворого та які етапи є необхідними, а також які інструменти є для вирішення різних онкопроблем, вона виконує функцію «навігатора», «дорожньої карти» для онкологічного пацієнта. За її словами, надійний навігатор має проаналізувати, де наразі «закрита дорога», де є «корки» чи то «аварії». І прокладає найбільш оптимальний напрямок руху, тобто, надає фахові рекомендації пацієнтам.
Ірина Коваленко аналізує документи та дає відповідні поради. Підказує, що ще необхідно обслідувати, аби отримати повну «картинку», щоб консиліум лікарів прийняв правильне рішення.
Як повідала доктор, сьогодні онкологія «обросла» міфами та стереотипами. Нерідко таке захворювання сприймається як вирок. Натомість, існує чимало сучасних медичних інструментів, і, якщо їх правильно й своєчасно використовувати, шанси на успіх є високими. І скрізь у світі онкологію розглядають не як смертельне, а як хронічне захворювання. Зокрема, цукровий діабет медицина теж ще не може вилікувати, але дає змогу його контролювати та підтримувати пацієнтів. Така ж ситуація – і з гіпертонічною хворобою… І з раком.
«Ми працюємо з важкими хворобами. Але знаємо, що рак можна зупинити!» Так, в онкології немає такого, що видають довідку, де вказано, що пацієнта вилікували. Там значиться, що наступив період ремісії. Який може тривати і 5, і 10, і 20, і 30 років. Але для цього потрібно не «ховати голову в пісок», а своєчасно звертатися до лікаря та правильно лікуватися», – зауважила пані Ірина.
І навела приклад: молода пацієнтка Долинської багатопрофільної лікарні була налякана діагнозом «рак». Всі подруги їй говорили: «Не переживай, тримайся!». Що, втім, мало допомагало. Ірина взяла її документи, вивчила, пояснила ті моменти, які для пацієнта виглядають як такі, що «написані незрозумілою іноземною мовою». Порадила йти певним шляхом, відповіла на всі питання, які турбували хвору. Також запропонували їй та її мамі психолога. І зараз прогрес у лікуванні вже є очевидним.
«Нині онкологія у своїх задачах ставить не тільки медичну складову, але й збереження для пацієнта якості життя!», – наголосила пані Ірина.
Ірина Ковальова розповіла, що чимало біженців (вимушених переселенців) звертаються до Долинської лікарні. Деякі з них вже мають встановлені діагнози. Але їм потрібна додаткова консультація. Приміром, щодо імунотерапії або варіантів лікування – як в Україні, так і за кордоном. Також необхідним є регулярний контроль процесу лікування, аби його можна було, в разі необхідності, скорегувати.
І свою місію бачить у тому, аби зробити процес лікування раку таким, що підтримує, мотивує, економить сили пацієнта на подолання хвороби. Адже «онколог – лікар, який рятує життя, як і будь-який медик».
P.S. Поки готувалася стаття, пані Ірину відкликали до Києва, де медичні заклади вже поновлюють свою роботу у звичному режимі. Адміністрація Долинської багатопрофільної лікарні щиро дякує їй за вагомий вклад у зміцнення здоров’я долинян та переселенців.