Долина

Тіло – багаж, котрий несеш все життя.
Чим він важчий, тим коротша подорож.
Арнольд Глазгоу
26 листопада — міжнародний день боротьби з ожирінням.
У 2000 році Всесвітня організація охорони здоров'я вперше використала термін "епідемія" для характеристики ситуації з ожирінням - вона визнала, що число повних людей збільшується колосальними темпами.
Перше місце в рейтингу за ожирінням займає США. Основним чинником, що сприяє набору зайвих кілограмів в цій країні, є національний фастфуд. Американці першими додумалися готувати "швидку їжу" в глобальних масштабах. Насамперед, це обумовлено способом життя в капіталістичних країнах, де час - це гроші, а обід відволікає від роботи. В Америці проблема ожиріння є національним лихом. За найскромнішими даними, приблизно дві третини населення США страждають зайвою вагою.
На другому місці стоять європейські країни. Особливо слід виділити Великобританію, Угорщину, Румунію, Грецію і Албанію. Перераховані країни потрапили в список "найбільш товстих націй" в Європі. На Кіпрі, Мальті, у Чехії, Фінляндії, Німеччини та Словаччини більше 40% населення страждають ожирінням.
Досить складна ситуація складається в Китаї, де на цю недугу страждають діти. За останні двадцять років кількість огрядних дітей і підлітків збільшилася тут в чотири рази і зараз складає майже 30 млн. За прогнозами фахівців, до 2020-го р. ця цифра подвоїться.
У Південній Америці, а зокрема в Бразилії, зайва вага серед населення зустрічається вдвічі частіше, ніж це було 15 років тому. В Аргентині, в Чилі, в Перу від ожиріння страждають більше 20% дітей.
Тривожна ситуація склалася і в Україні. Серед працездатного населення України ожиріння виявляють майже в 30% випадків, а надмірну масу тіла має кожний четвертий мешканець. Характерні для сучасного суспільства малорухомий спосіб життя, нераціональне харчування зі збільшенням кількості рафінованих продуктів, постійні психологічні стреси призводять до росту частоти ожиріння серед осіб будь-якого віку. Велику загрозу ожиріння представляє для дітей. Надмірна маса тіла в Європейському регіоні є найпоширенішим порушенням здоров‘я дітей. На даний час надмірну масу тіла мають близько 20% дітей, і третина з них страждають від ожиріння. У цих дітей набагато вищий ризик розвитку діабету 2 типу, гіпертензії і порушень сну, а також виникнення проблем психосоціального характеру. Але найбільшу тривогу, мабуть, викликає те, що у них надзвичайно велика вірогідність залишитися огрядними і в дорослому віці та захворіти тяжчими захворюваннями, результатом яких буде скорочення тривалості та погіршання якості їх життя. Харчові звички і звички відносно фізичної активності формуються в дитинстві та зберігаються на все життя.
Ожиріння – хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується надмірним нагромадженням жирової тканини в організмі. ВООЗ розглядає ожиріння як епідемію, що охопила мільйони людей: за даними, наведеними на Х Міжнародному конгресі з ожиріння (Сідней, вересень 2006 р.), у світі зареєстровано понад 250 млн хворих на ожиріння.
Усі причини ожиріння можна розділити на кілька груп:
1. Поведінкові чинники:
• переїдання (перегодовування);
• переважання в раціоні швидких вуглеводів (борошняних і кондитерських виробів);
• відсутність або недостатність фізичних навантажень;
• перенесене психоемоційне потрясіння.
2. Родинні чинники (якщо у батьків є проблеми із зайвою вагою, то велика ймовірність аналогічного стану в дитини).
3. Ожиріння як вторинний прояв іншого захворювання:
• ендокринологічної патології (гіпотиреозу, адипозо–генітальної дистрофії, хвороби Іценко-Кушинга та ін.);
• пухлини головного мозку (зокрема, пухлини гіпофізу);
• ураження центральної нервової системи (енцефаліту, черепно–мозкової травми).
Основний симптом ожиріння — це значне підвищення маси тіла за рахунок жирової тканини. Ожиріння в більшості випадків є симптомом іншого захворювання. Тому клінічні прояви дуже варіабельні та залежать від типу патології. За 1–2 ступеня ожиріння діти можуть почувати себе задовільно.
Для первинного ожиріння характерні такі симптоми:
• надмірне потовиділення;
• задишка під час фізичного навантаження;
• підвищення тиску;
• головний біль;
• підвищення апетиту.
Симптоми вторинного ожиріння індивідуальні. Окрім звичайних симптомів ожиріння, приєднуються специфічні ознаки:
• за гіпоталамічного ожиріння – неврологічна симптоматика (енурез, судоми, порушення слуху, затримка розумового розвитку), порушення терморегуляції, закреп або діарея, артеріальна гіпертензія, сонливість та ін .;
• за ендокринологічного ожиріння – порушення статевого дозрівання у хлопчиків і дівчаток, поява розтяжок на шкірі, затримка психофізичного розвитку дитини та ін.
Існує велика кількість інструментальних методів, що дозволяють визначати вміст жирової тканини. практичним і простим методом скринінгу на ожиріння є розрахунок індексу маси тіла (ІМТ), що відображає співвідношення між вагою і зростом (вагу в кілограмах ділять на квадрат зростання в метрах):
Показник ІМТ Значення
менше 18,5 дефіцит маси тіла
18,5-24,9 нормальна маса тіла
25-29,9 надлишкова маса тіла
30-34,9 ожиріння I ступеня
35,0-39,9 ожиріння II ступеня
>= 40 ожиріння III ступеня
Доведено, що навіть помірно підвищений ІМТ призводить до розвитку гіперглікемії, артеріальної гіпертензії та небезпечних ускладнень. Водночас визначення ІМТ – це досить проста маніпуляція, яка забезпечує своєчасність профілактики цих станів.
ІМТ — це орієнтовний показник, який дає інформацію про наявність чи відсутність ожиріння. Щоб оцінити розподіл жирової тканини по тілу дитини, цього методу недостатньо.
Антропометричні вимірювання дозволяють визначити тип ожиріння. Для цього вимірюють окружність талії (ОТ), стегон (ОС) і співвідношення між цими показниками (ОТ/ОС). Збільшення рівня ОТ/ОС вище 0,9 у чоловіків і 0,85 у жінок говорять про абдомінальне ожиріння.
Перед початком терапії ожиріння важливо достовірно визначити першопричину, яка спровокувала надмірне накопичення жирової тканини. У разі вторинного ожиріння призначається індивідуальна програма лікування, яка може містити різні методи медикаментозної або хірургічної корекції.
Способи лікування будь-якого ожиріння є однаковими:
1. Здорове харчування
2. Регулярні заняття спортом.
Що робити якщо ваша дитина має зайву вагу або ожиріння?
1. Почніть з розмови з дитиною.
Поясніть, що ви прагнете бути здоровими та красивими. Тому, у вашій родині починається програма зі здорового харчування та спорту. Без такої домовленості дитина не зрозуміє навіщо потрібні зміни та навряд чи буде їх дотримуватися. Далі, разом з дитиною оберіть вид тренувань який їй до вподоби.
2. Підтримайте дитину.
Ми — приклад для наших дітей! Покажіть на власному прикладі як слідкувати за здоров’ям, як варто харчуватися та займатися спортом.
3. Скоригуйте раціон.
Приберіть з дому випічку та солодощі. Зменшіть споживання білого рису та картоплі. Основа раціону: м’ясо, риба, овочі, фрукти та кисломолочні продукти. А для розрахунку правильної кількості поживних речовин (білків, жирів та вуглеводів) радимо звернутись до дієтолога.
Коли варто звертатися до ендокринолога?
Ендокринологу слід показати дитину групи ризику. До таких діток належать:
• із зайвою вагою або ожирінням, батьки яких хворі на діабет 2-го типу;
• діти, мами яких під час вагітності мали гестаційний діабет та/або гіпотиреоз;
• із порушенням функції різних органів і систем (наприклад патологія щитоподібної залози);
• діти з психічними проблемами;
• діти, що стрімко набирають вагу, а дієти та регулярні тренування результатів не дають.
В останньому випадку, можливо знадобиться консультація психолога!
Поради дієтологів щодо харчування дітей:
1. Профілактику ожиріння варто починати в період новонародженості.
Перегодовування дітей до року призводить до збільшення кількості адипоцитів – жирових клітин.
2. НЕ варто дотримуватися жорсткої дієти.
При цьому запускається механізм економії енергії, що призводить до швидкого набору маси тіла.
3. Зменшуйте перебування дитини за комп’ютером, планшетом або мобільним телефоном.
Замість цього — додайте фізичної активності та прогулянок на свіжому повітрі.
Наші діти — наше майбутнє, підтримаймо їх та навчимо бути здоровими!

Лікар-педіатр Дзундза О.І.